Таблиця. Поняття та загальна характеристика трудового права.
Трудове право в Україні
|
це внутрішньо єдина, цілісна система загальнообов’язкових правил поведінки, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації особою права на працю
|
Предмет правового регулювання трудового права
|
це насамперед, трудові відносини, тобто суспільні відносини, що виникають у процесі застосування людиною своїх здібностей при виконанні певної трудової діяльності, а також відносин, тісно пов’язаних з трудовими, зокрема:
- відносини щодо участі працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями;
- відносини щодо працевлаштування, тобто створення системи організаційно-правових заходів, спрямованих на забезпечення громадян роботою;
- відносини, що виникають у процесі організаційної професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників безпосередньо на виробництві;
- відносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю;
- процесуальні відносини, що виникають у процесі застосування матеріальних норм трудового права
|
Джерела трудового права
|
- Конституція України, закон України, Кодекс законів про працю України;
- укази і розпорядження Президента України;
- постанови і розпорядження Кабміну України;
- інструкції, правила, положення, накази міністерств, державних комітетів (державних служб);
- міжнародні договори та акти (наприклад, конвенції МОП)
|
Таблиця . Сутність конституційного права громадян на працю.
Конституційне право громадян на працю
|
- Це можливість кожного заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується;
- це суб’єктивне право кожного вільно на власний розсуд розпоряджатися своїми здібностями до суспільно-корисної праці
|
Праця
|
Включає всі види діяльності, пов’язані з виробництвом матеріальних та духовних цінностей
|
Вільна праця
|
Це види діяльності, які вільно обрані громадянами або на які вони вільно погодились та які не заборонені законом
|
Шляхи реалізації права на працю
|
- Шляхом здійснення діяльності, яка не заборонена законом (праця, заснована на цивільно-правових угодах, здійсненні підприємницької індивідуально-трудової діяльності тощо);
- шляхом укладення працівником трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою
|
Гарантії права на працю
|
- Українська держава сприяє здійсненню громадянами права на працю та гарантує вільний вибір ними виду діяльності відповідно до покликань та здібностей кожного;
- забороняється використання примусової праці (тобто, будь-яку діяльність, пов’язану з виробництвом матеріальних та духовних цінностей, яку особа не обирала або на яку вона не погоджувалась)
|
Таблиця. Поняття та загальна характеристика трудових правовідносин.
Трудові правовідносини
|
Це суспільні відносини, що виникають у процесі застосування людиною своїх здібностей під час виконання певної трудової діяльності
|
Суб’єкти
|
Працівник (робітник, службовець) — особа, яка уклала трудовий договір із роботодавцем (працедавцем) і виконує обумовлені трудовим договором (контрактом) обов’язки або функції
|
Роботодавець (працедавець) — це власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, які відповідно до чинного законодавства здійснюють прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укладення з ними трудового договору (контракту)
|
Об’єкт
|
Це обумовлена чинним законодавством про працю, колективним та трудовим договором (контрактом) робота, тобто певні завдання та обов’язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані суб’єктами трудових правовідносин
|
Зміст
|
Фактичний зміст трудових правовідносин утворює, з одного боку, обумовлену договором працю, виконувану працівником, і отримання за неї заробітної плати, а з другого — оплату цієї праці та забезпечення належних її умов власником
|
Юридичний зміст трудових правовідносин утворюють права і обов’язки їх сторін, що випливають із трудового договору і чинного законодавства про працю
|
Виникають у результаті двосторонніх актів
|
Заява працівника або наказ (розпорядження) власника (уповноваженого ним органу) чи фізичної особи, які є погодженим волевиявленням двох сторін з приводу прийняття на роботу
|
Таблиця. Поняття та загальна характеристика трудових правовідносин.
Трудовий договір
|
це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньотрудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка наймає працівників, зобов’язується виплачувати працівникові заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченні законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін
|
Сторони
(учасники)
|
- Це фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства), які визначаються поняттям «працівник»;
- це власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, які визначаються поняттям «роботодавець»
|
Зміст
|
Становить умови, які визначають права, обов’язки та відповідальність сторін
|
Форма
|
Трудовий договір дозволяється укладати в усній формі, але здебільшого він укладається у письмовій формі.
Додержання письмової форми є обов’язковим:
- при організованому наборі працівників;
- при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;
- при укладенні контракту;
- у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
- при укладенні трудового договору з неповнолітнім;
- при укладенні трудового договору з фізичною особою;
- в інших випадках, передбачених законодавством України (наприклад, при укладенні трудового договору з релігійною організацією, при проходженні громадянином альтернативної (невійськової) служби тощо
|
Строк
|
Трудовий договір може бути:
- безстроковим, що укладається на невизначений строк;
- на визначений строк, установлений за погодження сторін;
- таким, що укладається на час виконання певної роботи
|
Загальний порядок укладення
|
Укласти трудовий договір працівник може на одному або водночас на кількох підприємствах, установах, організаціях
|
Таблиця. Підстави припинення трудового договору.
Припинення трудового договору
|
Це результат вольових односторонніх або двосторонніх дій, а також подій (закінчення строку, смерть працівників)
|
Підстави припинення трудового договору
|
- Угода сторін
- Закінчення строку(коли трудовий договір укладено на визначений строк, встановлений за погодження сторін, або на час виконання певної роботи), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення
- Призов або вступ працівника на військову службу. Направлення на альтернативну (невійськову) службу
- Розірвання трудового договору
|
|
з ініціативи працівника
|
з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
|
на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу
|
- Переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду
- Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством (установою), а також відмова від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці
- Набрання законодавчої сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке викликає неможливість продовження даної роботи
- Підстави, передбачені контрактом
- Крім вищевказаних підстав трудовий договір припиняється також у випадку направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію.
- У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору продовжується.
|
- Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення штату працівників
|
Таблиця. Переведення на іншу роботу.
ПЕРЕВЕДЕННЯ НА ІНШУ РОБОТУ
|
тимчасове переведення на іншу роботу, не обумовлене трудовим договором
|
допускається лише за згодою працівника
|
власник (уповноважений орган) має право перевести працівника для відвернення або ліквідації стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей
|
забороняється тимчасове переведення на іншу роботу без згоди:
- вагітних жінок;
- жінок, які мають дитину-інваліда;
- жінок, які мають дитину віком до 6 років;
- осіб віком до 18 років
|
Простій
|
Це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами
|
Тимчасове переведення на іншу роботу в разі простою
|
працівники можуть бути переведені за їхньою згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації:
- на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою;
- на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до 1 місяця
|
Таблиця. Робочий час: поняття, види.
Робочий час
|
це встановлений законом, колективним чи трудовим договором (контрактом) час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, дотримуючись правил внутрішнього трудового розпорядку
|
Види робочого часу
|
1
|
Нормальна тривалість робочого часу
|
Для працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень; підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму робочого часу
|
2
|
Скорочена тривалість робочого часу
|
Встановлюється: 1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, а для осіб від 15 до 16 років (учні віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень (тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу); 2) для працівників, зайнятих на роботі зі шкідливими умовами праці, — не більше, ніж 36 год. на тиждень; 3) для окремих дітей віком до 14 років або дитини-інваліда за рахунок власних коштів на підприємствах, установах, організаціях
|
3
|
Неповний робочий час
|
Це неповний робочий день або неповний робочий тиждень:
- він встановлюється за угодою між працівником і власником як при прийнятті на роботу, так і в будь-який час роботи;
- власник зобов’язаний встановити цей час на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років чи дитину-інваліда і таку, що перебуває під її опікою, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку;
- оплата праці у цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від часу
|
4
|
Надурочні роботи
|
Роботи, що виконуються понад встановлену тривалість робочого дня:
- вони, як правило, не допускаються;
- власник може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках (наприклад, при відведенні стихійного лиха);
- вони можуть провадитися лише з дозволу профкому підприємства;
- законодавство передбачає категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт (наприклад, вагітних жінок);
- вони не повинні перевищувати для кожного працівника 4-х годин протягом 2-х днів поспіль і 20 год. на рік;
- вони оплачуються у підвищеному розмірі (за перші 2 год. у 1,5 рази, а за наступні — у 2 рази)
|
5
|
Робота в нічний час
|
- Це час з 10 год. вечора до 6 год. ранку;
- при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину
|
6
|
Ненормований робочий час
|
Це особливий режим робочого часу, встановлений для окремих професій, посад і робіт, який розробляється власником, а також профспілкою (іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом) і включається в колективний договір
|
Таблиця. Час відпочинку: поняття та види.
Час відпочинку
|
Це час, протягом якого працівник вільний від виконання своїх трудових чи службових обов’язків і вправі використовувати його на свій розсуд
|
Види часу відпочинку
|
1
|
Перерва для відпочинку і харчування
|
Це час, відведений для відпочинку та харчування протягом дня:
триває від 30 хвилин, але не більше 2-х годин;
не включається в робочий час;
повинна надаватися, як правило, через 4 год. після початку роботи;
час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку;
працівники використовують час перерви на свій розсуд, вони можуть на цей час відлучатися з місця роботи
|
2
|
Щоденний відпочинок
|
Це час, який починається з моменту закінчення робочого часу в попередній день і триває до початку роботи наступного дня (наприклад, робочий час у понеділок закінчується о 17.00 год., а починається у вівторок о 9.00 год)
|
3
|
Щотижневі дні відпочинку або вихідні дні
|
- При 5-денному робочому тижні працівникам надаються 2 вихідних дні на тиждень, а при 6-денному робочому тижні — 1 вихідний день;
- тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менше, ніж 42 год.;
- загальним вихідним днем є неділя, обидва вихідні дні надаються, як правило, поспіль, але можуть надаватися в інші дні;
- на безперервно діючих підприємствах, установах, організаціях вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності;
- залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника (уповноваженого органу)
|
4
|
Святкові і неробочі дні
|
Це дні, які встановлюються законодавством, до них належать: 1 січня — Новий рік; 8 березня — Міжнародний жіночий день; 1–2 травня — день Міжнародної солідарності трудящих; 9 травня — день Перемоги; 28 червня — день Конституції України; 24 серпня — день Незалежності України; дні релігійних свят: 7 січня — Різдво Христове; один день (неділя) — Паска (Великдень); один день (неділя) — Трійця
|
5
|
Щорічні відпустки
|
- Це встановлений законом про працю відпочинок працівника зі збереженням на його період місця роботи (посади) і заробітної плати;
- вони поділяються на основну та додаткову;
- щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше, ніж 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, визначення якого здійснюється від дня укладання трудового договору (контракту);
- працівник має право на основну і додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи після 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації
|
Таблиця . Особливості праці неповнолітніх.
Робочий час
|
Для працівників віком від 16 до 18 років встановлюється скорочена тривалість робочого часу — 36 годин на тиждень, а для осіб віком від 15 до16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень
|
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченого вище для осіб відповідного віку, тобто 18 та 12 годин на тиждень
|
Час відпочинку
|
На неповнолітніх поширюються усі види часу відпочинку. Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Така відпустка надається їм у літній час або на їх бажання в будь-яку іншу пору року. Відпустки повної тривалості можуть надаватися цим працівникам і до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи
|
Забороняється осіб молодше 18 років залучати:
1) до важких робіт, а також до підземних робіт;
2) до робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці;
3) до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановленні для них граничні норми;
4) до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні
|
Оплата праці
|
Заробітна плата працівникам віком до 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому самому розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи
|
Праця неповнолітніх, молодше 18 років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їхньої щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників
|
Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати
|
Таблиця. Оплата праці.
Заробітна плата
|
Це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу
|
Структура заробітної платні
|
Основна заробітна плата
|
Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) і встановлюються у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників та посадових окладів для службовців
|
Додаткова заробітна плата
|
Це винагорода за працю понад установленої норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці і включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, премії, передбачені чинним законодавством
|
Інші заохочувальні та комплексні виплати
|
Це виплати у формі винагород за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми
|
Характер виплат
|
Зарплата виплачується:
- у грошових знаках, що мають законний обіг на території України;
- працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не раніше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів
|
Основа організації оплати праці
|
тарифна система оплати праці, яка включає: тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідки)
|
Мінімальна заробітна плата
|
Це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, не кваліфікаційну працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт)
|
Є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб
|
Таблиця. Дисциплінарна відповідальність працівників.
Дисциплінарна відповідальність
|
Це обов’язок відповідальності працівника перед роботодавцем за здійснений дисциплінарний проступок, за який передбачені законодавством або правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами дисциплінарні санкції
|
Дисциплінарний проступок
|
Це винне, протиправне невиконання або неналежне виконання працівником своїх трудових обов’язків, за яке до працівника може бути застосоване дисциплінарне стягнення
|
Дисциплінарне стягнення
|
Це передбачений законом (статутом, положенням) захід примусового впливу, що застосовується уповноваженою на це посадовою особою до працівника, який здійснив дисциплінарний проступок.
Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але пізніше 1 місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування працівника у відпустці, проте воно не може бути накладене пізніше 6 місяців із дня вчинення проступку
|
За порушення трудової дисципліни
|
до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення:
1) догана;
2) звільнення.
Для окремих категорій працівників законодавством, статутами й положеннями про дисципліну можуть бути передбачені й інші дисциплінарні стягнення (наприклад, Закон України «Про адвокатуру», «Про державну службу», Дисциплінарний статут прокуратури України, Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, Положення про дисципліну працівників гірничих підприємств)
|
Таблиця. Загальні гарантії прав підприємців та державна підтримка підприємництва.
Підприємство
|
Це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку
|
Держава гарантує
|
- Усім підприємствам, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів;
- недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав, а також сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього
|
З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом
|
- надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;
- сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів;
- здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об’єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;
- стимулюють модернізацію технологій, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;
- надають підприємцям інші види допомоги
|
Таблиця. Підприємство, основні цілі, види та форми об’єднання.
Підприємство
|
Це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність із метою одержання відповідного прибутку (доходу)
|
Види підприємств
|
1
|
приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи
|
2
|
колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства
|
3
|
господарське товариство
|
4
|
підприємство, яке засноване на власності об’єднання громадян
|
5
|
комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади
|
6
|
державне підприємство, засноване на державній власності, у тому числі казенне підприємство
|
До малих підприємств належать новостворювані та діючи підприємства
|
у промисловості та будівництві з чисельністю працюючих до 200 осіб
|
в інших галузях виробничої сфери — до 50 осіб
|
у наукових галузях і науковому обслуговуванні — до 100 осіб
|
у галузях невиробничої сфери — до 25 осіб
|
у роздрібній торгівлі — до 15 осіб
|
Підприємства можуть об’єднуватись у
|
асоціації
|
договірні об’єднання, створені з метою постійної господарської діяльності, але без права втручання у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників
|
корпорації
|
договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, із делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації
|
консорціуми
|
тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети
|
|