Таблиця. Адміністративне право України: поняття, предмети, джерела.
Адміністративне право України |
||||
в об’єктивному розумінні |
у суб’єктивному розумінні |
|||
сукупність адміністративних правових норм, інститутів і нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері державного управління |
сукупність закріплених нормами права можливостей людини і громадянина, що реалізуються у сфері державного управління |
|||
Предмет адміністративного права- (це суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління) |
||||
Відносини між підпорядкованими одне одному державними органами, органами місцевого самоврядування та їх службовцями |
Відносини між не підпорядкованими одне одному державними органами (між міністерствами, відомствами, між держадміністраціями різних областей |
Відносини між вказаними органами і недержавними господарськими і соціально-культурними об’єднаннями, підприємствами, установами об’єднаннями чи громадянами |
||
Методи адміністративного права |
Джерела адміністративного права |
|||
|
|
Таблиця. Адміністративні правовідносини: поняття та структура.
Адміністративні правовідносини — частина суспільних відносин, які регулюються нормами адміністративного права шляхом впливу на поведінку суб’єктів у сфері державного управління, що призводить до виникнення між такими суб’єктами правових зв’язків державно-власного характеру. Мають складну будову і включають такі елементи: суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин. Підставами виникнення, зміни чи припинення адміністративних правовідносин є юридичні факти |
|||
Структура адміністративних правовідносин |
|||
Суб’єкти |
фізичні органи, фізичні та юридичні особи, які наділені адміністративно-правовими нормами певним обсягом повноважень у сфері державного управління (державної виконавчої влади) |
умови, щоб стати суб’єктом адміністративних правовідносин: |
|
1 |
наявність адміністративно-правової норми, що міститься в джерелах адміністративного права, які передбачають адміністративні права і обов’язки |
||
2 |
наявність адміністративної правосуб’єктивності (право дієздатності) |
||
3 |
наявність адміністративного юридичного факту |
||
Об’єкт |
це сама управлінська діяльність у сфері державного управління (виконавчо-розпорядчої діяльності) |
||
Зміст (характеризується синтезом фактичного та юридичного змісту) |
юридичний зміст — це суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів адміністративних правовідносин, тобто можливості імперативних дій уповноважених суб’єктів і необхідність відповідних дій |
||
фактичний зміст — це сама поведінка суб’єктів адміністративних правовідносин, їх, діяльність, в якій реалізуються суб’єктивні права та юридичні обов’язки |
|||
Адміністративні юридичні факти |
конкретні життєві обставини, передбачені гіпотезою адміністративно-правової норми, що викликають виникнення, зміну чи припинення правовідносин |
Таблиця. Особливості адміністративних правовідносин.
Адміністративні правовідносини |
|
|
Основні особливості (ознаки): |
1 |
Вони виникають на основі адміністративно-правових норм |
2 |
Вони характеризуються наявністю сторін, що іменуються суб’єктами адміністративного права |
3 |
Вони за змістом включають у себе адміністративні суб’єктивні права владного характеру і юридичні обов’язки |
4 |
Вони є видом суспільних відносин державних органів, фізичних або юридичних осіб, організацій та спільностей |
5 |
Здійснення адміністративних суб’єктивних прав або додержання юридичних обов’язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою |
|
Адміністративні правовідносини класифікують за такими критеріями: |
1 |
Залежно від кількості суб’єктів — прості та складні |
2 |
Залежно від дії у часі — довготривалі та короткострокові |
3 |
За змістом поведінки зобов’язаної сторони — пасивні та активні діяння (дія чи бездіяльність) |
4 |
Залежно від функціонального призначення — регулятивні та охоронні |
5 |
За галузевою належністю — матеріальні та процесуальні |
6 |
За сферами управління окремими галузями — соціально-культурною, адміністративно-політичною, економічною та ін. |
Таблиця. Адміністративне правопорушення: поняття, ознаки та юридичний склад.
Адміністративне правопорушення (проступок) — протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи безпосередність, що посягає на охоронювані законом суспільні відносини і за яку законом встановлено адміністративну відповідальність |
|
Основні ознаки: |
|
Суспільна шкідливість |
означає, що скоєні адміністративні правопорушення посягають на конкретні правовідносини, які охороняються адміністративним законодавством і спричиняють їм шкоду, а водночас і шкоду правопорядку |
Протиправність |
означає, що правопорушення характеризуються як діяння (дія чи бездіяльність) особи (суб’єкта), яке заборонене адміністративним законодавством |
Винність |
означає психічне (внутрішнє) відношення особи (суб’єкта) до вчиненого діяння або його наслідків |
Застосування адміністративної відповідальності |
означає, що за скоєні адміністративні правопорушення до винної особи (суб’єкта) застосовуються передбачені адміністративним законодавством адміністративні стягнення та інші заходи адміністративного примусу |
Юридичний склад: |
|
Об’єкт |
сукупність суспільних відносин (соціальних цінностей), які охороняються нормами адміністративного законодавства від протиправних посягань |
Об’єктивна сторона |
зовнішній вияв протиправної поведінки у формі дії чи бездіяльності, закріпленої нормами адміністративного законодавства |
Суб’єкт |
осудна особа, що досягла на момент скоєння правопорушення деліктоздатного віку, або особа, яка обіймає певну керівну посаду (службова чи посадова особа) |
Суб’єктивна сторона |
внутрішнє психічне ставлення правопорушника до свого протиправного діяння (дії чи бездіяльності) та його суспільно небажаних наслідків (включає вину, мотив і мету поведінки правопорушника) |
Таблиця. Адміністративна відповідальність.
Адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності, спрямований на реагування держави на адміністративне правопорушення, і полягає у застосуванні уповноваженими органами державної влади, їх посадовими особами адміністративного стягнення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення і законами України. |
|
Основні ознаки: |
|
1 |
Передбачена і врегульована нормами адміністративного права |
2 |
Настає за скоєння адміністративного простору, тобто порушення адміністративно-правової норми |
3 |
Настає за адміністративні правопорушення з меншим, ніж злочини, ступенем суспільної небезпечності, які не тягнуть кримінальної відповідальності |
4 |
Нормативно визначена і полягає у застосуванні адміністративно-правових санкцій, заходів примусу та інших негативних для правопорушників наслідків |
5 |
Її суб’єктами можуть бути осудні фізичні особи, що досягли 16 років, службові і посадові особи |
6 |
До неї притягують, як правило, уповноважені державою органи виконавчо-розпорядчої влади безпосередньо і лише в окремих випадках суди |
7 |
Вона характеризується публічним державно-правовим характером, наявного у органів, які її застосовують, юрисдикційних повноважень |
8 |
Вона реалізується у визначених законодавством процесуальних формах, тобто передбачає особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності |
Таблиця. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх |
|
1 |
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку |
2 |
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених окремими статтями КУпПА, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах |
3 |
КУпАП передбачає для неповнолітніх більш м’який режим застосування адміністративних стягнень порівняно з дорослими порушниками, напр., до неповнолітніх не застосовується адміністративний арешт) |
4
|
За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років мажуть бути застосовані такі заходи впливу: |
|
Таблиця . Обставини, що виключають адміністративну відповідальність
Обставини, що виключають адміністративну відповідальність особа, що діяла у стані: |
||||
крайньої необхідності |
не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, |
тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління |
якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода |
|
необхідної оборони |
не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, |
тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, |
якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (явка невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання) |
|
або яка була в стані неосудності |
не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, |
тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану |
||
не підлягає адміністративній відповідальності |
Таблиця. Адміністративні стягнення поняття та види.
Адміністративне стягнення — захід державно-правового примусу (міра відповідальності), що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (проступок), в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами |
||
Види адміністративних стягнень: |
||
1 |
Попередження |
письмове і в іншій формі офіційне застереження уповноваженою посадовою особою громадянина про недопустимість вчинення ним адміністративних правопорушень (основне) |
2 |
Штраф |
грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі встановлених КУПАП та іншими законами України (основне) |
3 |
Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення |
полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат з реалізації вилученого предмета (основне або додаткове) |
4 |
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення |
полягає в примусовій передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду (конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України); грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення (основне або додаткове) |
5 |
Позбавлення спеціального права, наданого певному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання) |
застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом (стосується лише права керування транспортним засобом та права полювання) |
6 |
Виправні роботи |
застосовуються на строк до двох місяців із відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави (призначаються районними, районними у містах, міськими чи міськрайонними судами (суддями) (основне) |
7 |
Адміністративний арешт |
установлюються і застосовуються лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п’ятнадцяти діб (призначається районним, районними у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею)); не може застосовуватись до вагітних жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп (основне) |