Таблиця. Кримінальне право України: поняття, предмети, джерела.
Принципи кримінального права |
|
Принцип відповідальності особи лише за вчинення суспільно небезпечного діяння |
У загальній формі цей принцип закріплений у Конституції України: «Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення» (ч. 2 ст. 58 Конституції України) і дістав відображення ще в латинській формулі «nullum crimen, nulla poena sine lege» («немає злочину, немає покарання без закону» |
Принцип відповідальності особи лише за наявності вини |
На ньому ґрунтується презумпція невинуватості: «особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ч. 1 ст. 62 Конституції України) |
Принцип особистої відповідальності |
Означає, що лише винна, осудна та деліктоздатного віку фізична особа, яка вчинила злочин, може нести за нього кримінальну відповідальність і підлягати покаранню, яке носить персональний, особистий характер |
Принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання |
Означає визначення міри відповідальності та покарання, виходячи з конкретних обставин скоєння злочину і з урахуванням особи винного |
Таблиця. Злочин: поняття, ознаки, класифікація злочинів.
Злочин |
це суспільно небезпечне, винне, провинне та кримінальне каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Стаття 11 Кримінального кодексу України встановлює: «Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину» |
||
Ознаки злочину |
|||
Суспільна небезпечність злочину |
Полягає у тому, що злочином створюється реальна загроза спричинення істотної шкоди об’єктам кримінально-правової охорони |
||
Винність злочину |
Полягає у відповідному психічному ставленні особи до свого діяння та його наслідків, яке може проявлятися у формі умислу або необережності |
||
Кримінальна протиправність злочину |
Полягає у тому, що діяння визначається злочином тільки тоді, коли воно передбачене як таке у чинному кримінальному законі |
||
Кримінальна караність злочину |
Полягає у тому, що за злочинне діяння передбачене застосування покарання, яке визначається кримінальним законом, що діяв під час вчинення діяння |
||
Класифікація злочинів |
|||
Злочини невеликої тяжкості |
Злочини середньої тяжкості |
Тяжкі злочини |
Особливо тяжкі злочини |
за вчиненням яких закон передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більш 2 років або інше, м’якша покарання |
за вчиненням яких закон передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 5 років |
за вчиненням яких закон передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 10 років |
за вчиненням яких закон передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічне позбавлення волі |
Таблиця. Склад злочину: поняття та елементи.
Елементи складу злочину |
система визначених кримінальним законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які визначають певне суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин |
Об’єкт злочину |
це суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом і яким у результатів суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності) спричиняється чи може бути спричинена істотна шкода; розрізняють загальний, родовий і безпосередній об’єкти злочину та предмет злочинного посягання |
Об’єктивна сторона злочину |
це зовнішня сторона злочину, тобто зовнішній прояв злочинного діяння, яке може набувати форми як дії, так і бездіяльність; також належать: умови місця, часу, способу і обставин вчинення злочину, знаряддя і засоби вчинення злочину, причинний зв’язок між діянням та його наслідками |
Суб’єкт злочину |
|
Суб’єктивна сторона злочину |
це внутрішня сторона злочину, яка полягає у внутрішньому психічному ставленні (свідомість, воля) особи, що вчинила злочин до свого діяння та його суспільно небажаних наслідків (ознаками суб’єктивної сторони є вина, мотив та мета злочину) |
Висновок |
Таким чином, сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину (і ніякі інші обставини) може бути підставою кримінальної відповідальності. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України «підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом» |
Таблиця. Стадії вчинення злочину.
Стадії вчинення злочину |
|
Перша стадія вчинення злочину (готування до злочину) |
це підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину |
|
Друга стадія вчинення злочину (замах на злочин) |
це вчинення особою з прямим умислом діяння (дії, бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі |
Закінчений замах — це якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі |
Незакінчений замах — це якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця |
||
Третя стадія вчинення злочину (закінчений злочин) |
це таке діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України |
У формальних складах, які не вимагають настання певних наслідків як обов’язкової ознаки, злочин вважається закінченим, коли виконані всі дії, що утворюють його об’єктивну сторону |
У матеріальних складах моментом закінчення злочину є настання передбачених законом наслідків |
||
Стадії вчинення злочину |
це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою: 1) ступенем реалізації злочинного наміру; 2 )характером діяння (дії або бездіяльності); 3) моментом його закінчення |
Таблиця. Співучасть у злочині.
Співучасть у злочині |
це умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину |
|
Не є співучастю |
|
|
Співучасники |
||
1 |
Виконавець |
Особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений Кримінальним кодексом України |
2 |
Організатор |
Особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням, а також особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховання злочинної діяльності організованої групи злочинної організації |
3 |
Підбурювач |
Особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину |
4 |
Пособник |
Особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховувати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину |
Таблиця. Кримінальна відповідальність: поняття, ознаки, підстави.
Кримінальна відповідальність |
це один із видів юридичної відповідальності, який є особливими, передбаченими і врегульованими нормами кримінального правовідносин між особою, яка вчинила злочин, та державою в особі уповноважених нею органів щодо вчиненого злочину |
||
Ознаки кримінальної відповідальності |
|||
1 |
передбачена і врегульована кримінальним законом |
||
2 |
настає за вчинення злочину |
||
3 |
її суб’єктами можуть бути лише фізичні особи, що досягли 16 років, а у випадках, передбачених законом, — 14 років |
||
4 |
має особистий характер, тобто може бути застосована лише до особи злочинця і не може бути перекладена на інших осіб |
||
5 |
заснована на презумпції невинуватості, тобто особа визначається невинуватою до тих пір, доки її вина не буде доведена судом |
||
6 |
супроводжується призначенням винному покарання, передбаченого санкцією порушеної статті кримінального закону |
||
7 |
вона породжує стан судимості, тобто визначені законом несприятливі наслідки, які супроводжують особу і після відбуття нею покарання |
||
Підстави кримінальної відповідальності |
|||
це визначені кримінальним законом умови, за наявності яких можливе притягнення особи до кримінальної відповідальності |
|||
Фактична підстава |
Юридична підстава |
Процесуальна підстава |
|
це наявність у вчиненому діянні складу злочину, тобто сукупності передбачених кримінальним законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, що характеризують конкретне діяння як злочин |
це суспільно небезпечне діяння, передбачене у Кримінальному кодексі України |
це наявність обвинувального вироку суду, тобто кримінальна відповідальність настає лише після встановлення судом повної відповідальності фактичної та юридичної підстави |
Таблиця. Кримінальне покарання: поняття та види.
Покарання |
це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого |
||
№ |
Види покарань |
Порядок призначення покарань |
Строки покарання |
1 |
Штраф |
основне або додаткове |
Встановлюється в межах від 30 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян |
2 |
Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу |
додаткове |
Позбавляється за вироком суду особа, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин |
3 |
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю |
основне або додаткове |
Встановлюється як основне на строк від 2 до 5 років або як додаткове покарання на строк від 1 до 3 років |
4 |
Громадські роботи |
основне |
Громадські роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більш як 4 години на день, для виконання засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно-корисних робіт |
5 |
Виправні роботи |
основне |
Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від 6 місяців до 2 років і відбувається за місцем роботи засудженого; із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування на користь держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20 % |
6 |
Службові обмеження для військовослужбовців |
основне |
Встановлюються на строк від 6 місяців до 2 років з відрахуванням у доход держави від 10 до 20 % до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби |
7 |
Конфіскація майна |
додаткове |
Встановлюється у випадках, спеціально передбачених в особливій частині КК України за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини |
8 |
Арешт |
основне |
Встановлюється на строк від 1 до 6 місяців і полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції (військовослужбовця на гауптвахті) |
9 |
Обмеження волі |
основне |
Встановлюється на строк від 1 до 5 років і полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці |
10 |
Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців |
основне |
Призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від 6 місяців до 2 років |
11 |
Позбавлення волі на певний строк |
основне |
Встановлюється на строк від 1 до 15 років і полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи |
12 |
Довічне позбавлення волі |
основне |
Встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк; актом помилування довічне позбавлення волі може бути замінено позбавленням волі на строк не менше 25 років |
Таблиця. Обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання.
Обставини, які пом’якшують покарання |
це обставини, що характеризують особу винного, вони свідчать про меншу суспільну небезпеку особи злочинця |
|
1 |
зізнання, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину |
|
2 |
добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди |
|
3 |
вчинення злочину неповнолітнім |
|
4 |
вчинення злочину жінкою в стані вагітності |
|
5 |
вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин |
|
6 |
вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність |
|
7 |
вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого |
|
8 |
вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності |
|
9 |
виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації |
|
Обставини, які обтяжують покарання |
це обставини, що збільшують ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину; ці обставини свідчать про більшу суспільну небезпеку особи злочинця |
|
1 |
Вчинення злочину загально небезпечним способом |
|
2 |
Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою |
|
3 |
Вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату |
|
4 |
Вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку |
|
5 |
Тяжкі наслідки, завдані злочином |
|
6 |
Вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані |
|
7 |
Вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності |
|
8 |
Вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного |
|
9 |
Вчинення злочину використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством |
|
10 |
Вчинення злочину з особливою жорстокістю |
|
11 |
Вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій |
|
12 |
Вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів |
|
13 |
Вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів |
Таблиця. Покарання та примусові заходи виховного характеру, які застосовуються до неповнолітніх.
Основні види покарань |
||
1 |
Штраф |
Встановлюється в межах до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення |
2 |
Громадські роботи |
Встановлюються до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років на строк від 30 до 120 годин і полягають у виконанні неповнолітніми робіт у вільний від навчання чи основної роботи час тривалістю не більше 2 годин на день |
3 |
Виправні роботи |
Встановлюються до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від 2 місяців до 1 року з відрахуванням у доход держави в межах від 5 до 10 відсотків заробітку |
4 |
Арешт |
Полягає в триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг 16 років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від 15 до 45 діб |
5 |
Позбавлення волі на певний строк |
Призначається особам, які не досягли до вчинення злочину 18 річного віку, на строк не більше10 років, а у випадках, передбачених КК України, — не більше 15 років і відбувається у спеціальних виховних установах. Це покарання призначається неповнолітньому: 1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості — на строк не більше 2 років; 2) за злочин середньої тяжкості — на строк не більше 4 років; 3) за тяжкий злочин — на строк не більше 7 років; 4) за особливо тяжкий злочин — на строк не більше 10 років; 5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавлення життя людини, — на строк до 15 років |
Додаткові види покарання |
||
До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю |
||
1 |
Застереження |
|
2 |
Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання |
|
3 |
Покладання на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків |
|
4 |
Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків (загальноосвітня школа соціальної реабілітації та професійне училище соціальної реабілітації) до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3 роки |
Таблиця. Кримінальна відповідальність неповнолітніх за окремі види злочинів.
За загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років |
||
Злочини, за які підлягають кримінальній відповідальності особи у віці від 14 до 16 років
|
1) умисне вбивство; 2) посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави; 3) умисне тяжке тілесне ушкодження; 4) умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; 5) диверсія; 6) бандитизм; 7) терористичний акт; 8) захоплення заручника; 9) зґвалтування; 10) насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом; 11) крадіжка; 12) грабіж; 13) розбій; 14) вимагання; 15) умисне знищення або пошкодження майна; 16) пошкодження шляхів сполучення транспортних засобів; 17) угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річного судна; 18) незаконне заволодіння транспортним засобом; 19) хуліганство |
|
|
||
|
При встановленні вікової межі кримінальної відповідальності (16 чи 14 років) законодавець врахував |
|
1 |
Високий ступень суспільної небезпечності переважної більшості передбачених КК України злочинів |
|
2 |
Поширеність багатьох злочинів саме серед неповнолітніх (як правило, це насильницькі, корисливо насильницькі, майнові злочини) |
|
3 |
Здатність особи усвідомлювати значення своїх діянь (їх суспільну небезпечність, протиправність, заборонність) та керувати ними у ранньому віці |
|
4 |
Здатність неповнолітнього розрізняти добре і погане, що може спричинити шкоду іншим людям |
|
5 |
Розуміння особами у ранньому віці умисний характер вини при вчиненні передбачених КК України злочинів |
|
6 |
Здатність неповнолітнього оцінювати не лише фактичну сторону своїх вчинків, але і їх соціально-правову значимість через встановлення для них вимог узгоджувати свою поведінку зі встановленими у суспільстві правилами |
|
7 |
Здатність особи усвідомлювати соціально-значимі рішення (вольовий аспект), що набувається з досягненням певного ві |