Учасниками цивільних відносин є

• фізичні особи;
• юридичні особи;
• держава України;
• Автономна Республіка Крим;
• територіальні громади;
• іноземні держави;
• інші суб’єкти публічного права

Цивільним законодавством регулюються

особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників

Загальними засадами цивільного законодавства є

• неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
• неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;
• свобода договору;
• свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;
• судовий захист цивільного права та інтересу;
• справедливість, добро совість та розумність

Цивільна правоздатність

• Здатність фізичної особи мати цивільні права та обов’язки.
• Виникає у момент народження фізичної особи.
• Припиняється у момент смерті фізичної особи

Обсяг цивільної правоздатності фізичної особи полягає у тому, що

• вона має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та Цивільним кодексом України;
• вона здатна мати усі майнові права, що встановлені Цивільним кодексом України, іншими законами;
• вона здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, ЦК України, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства;
• вона здатна мати обов’язки як учасник цивільних відносин

Цивільна дієздатність

• Здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
• Цивільно дієздатними визначаються лише цивільно правоздатні фізичні особи.
• Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними

Види обсягів цивільної дієздатності фізичної особи

Права фізичної особи

Часткова цивільна дієздатність

Її набуває фізична особа, яка не досягла 14 років (малолітня особа), вона має право

Самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (угоди) (правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість)

Здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом

Неповна цивільна дієздатність

Її набуває фізична особа у віці від 14 до 18 років (неповнолітня особа), вона має право

Самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (угоди)

Здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом

Самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами

Самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом

Бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи

Самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку)

Повна цивільна дієздатність

Її має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття)

Поширюється на усі цивільні права та обов’язки

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу

Може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини

Може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю (у цьому разі набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації)

Цивільна дієздатність фізичної особи обмежується в суді, якщо

Фізична особа страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Фізична особа зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим самим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище

Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою

З моменту набрання законної сили рішенням суду про це

Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності

• Над фізичною особою встановлюється піклування;
• вона може вчиняти лише дрібні побутові правочини;
• вона вчиняє правочини щодо розпорядженням майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, за згодою піклувальника;
• одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів та розпорядження ними здійснюються піклувальником, але він може письмово дозволити їй самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними;
• вона самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі

Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється

на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності

Суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи у разі

• Видужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;
• припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами

Поняття права власності

 Сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини з приводу володіння, користування та розпорядження майном.

• Право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Зміст права власності

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном

Здійснення права власності

• Власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд;
• власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону;
• власник зобов’язаний при здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків додержуватися моральних засад суспільства

Право власності

Право володіння

Право користування

Право розпорядження

це заснована на законі можливість фактичного утримання конкретного особою конкретної речі (майна) у своєму господарстві та здійснення безпосереднього впливу на неї

це заснована на законі можливість власника використовувати корисні властивості від конкретних речей (майна), які дають можливість задовольняти його потреби та інтереси

це заснована на законі можливість визначати фактичну або юридичну долю речі (майна) шляхом її безпосередньої реалізації (споживання), відчуження (продажу, дарування, міни тощо) або здійснення інших правочинів чи договорів із приводу речей (майна)

Захист права власності

1

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності

2

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню

3

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди

4

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним

5

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

• було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
• було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
• вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не за їхньої волі іншим шляхом

6

Власник майна має право вимагати від особи, яка могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним

7

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном

8

Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

9

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади АРК, органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта, а у разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди

10

Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію у зв’язку із знищенням цінності цих об’єктів

Право інтелектуальної власності

це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становить особисті немайнові права й майнові права інтелектуальної власності

Особисті немайнові права інтелектуальної власності

(є чинними безстроково, якщо інше не встановлено)

• Право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальної власності;
• право перешкодити будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності;
• інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом

Майнові права інтелектуальної власності

(є чинними протягом строків, встановлених ЦК України, іншим законом чи договором)

• Право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
• виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;
• виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти таке використання;
• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом

Суб’єкти

творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до ЦК України, іншого закону чи договору

Об’єкти

1) літературні та художні твори;

2) комп’ютерні програми;

3) компіляції даних (бази даних);

4) виконання;

5) фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

6) наукові відкриття;

7) винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

8) компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

9) раціоналізаторські пропозиції;

10) сорти рослин, породи тварин;

11) комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

12) комерційні таємниці

Правочин

(угода)

це дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків

Загальні положення

Види правочинів

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила)

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін

Презумпція правомірності правочину

Полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо правочин не визнаний судом недійсним

Вимоги до правочину

Зміст правочину не може суперечити цивільному законодавству, а також моральним засадам суспільства

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (усній або письмовій)

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом і є вчиненим із моменту його державної реєстрації

Усна форма правочину

Усно можуть вчинятися всі правочини, за винятком трьох категорій, а саме:

1) такі, що підлягають нотаріальному посвідченню;

2) такі, що підлягають державній реєстрації;

3) для яких недодержання письмової форми означає їх недійсність

Письмова форма правочину

У письмовій формі належить вчиняти правочини:

1) між юридичними особами (застава, порука, поставка тощо);

2) між фізичною та юридичною особою (страхування, банківський вклад тощо), крім тих, які повністю виконуються у момент їх вчинення (купівлі — продажу, дарування, міні тощо);

3) фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, за винятком тих, які повністю виконуються у момент їх вчинення;

4) інші правочин, які закон визнає лише у письмовій формі

Місце вчинення правочину

1) місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони; 2) місцем вчинення дво- або багатостороннього правочину є місце проживання фізичної особи або місцезнаходження юридичної особи

Види договорів за Цивільним кодексом України

1

Купівлі-продажу

25

Перевезення пасажира та багажу

2

Роздрібної купівлі-продажу

26

Чартеру (фрахтування)

3

Поставки

27

Транспортного експедирування

4

Контрактації

28

Зберігання

5

Постачання

29

Складського зберігання

6

Міни

30

Страхування

7

Дарування

31

Доручення

8

Ренти

32

Комісії

9

Довічного утримання (догляду)

33

Управління майном

10

Найму (оренди)

34

Позики

11

Прокату

35

Кредитний договір

12

Найму земельної ділянки

36

Банківського вкладу

13

Найму будівлі або іншої капітальної споруди

37

Банківського рахунка

14

Найму (оренди) транспорту

38

Факторингу

15

Лізингу

39

На використання об’єкта права інтелектуальної власності

16

Найму житла

40

Ліцензійний договір

17

Позички

47

Про спільну діяльність

18

Підряду

42

Просто товариство

19

Побутового підряду

43

Комерційної концепції

20

Будівельного підряду

44

Комерційної субконцепції

21

Підряду на проведення науково-дослідних або дослідно-конструктивних робіт

45

Про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності

22

Підряду на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт

46

Про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності

23

Про надання послуг

47

Спадковий договір

24

Перевезення вантажу

Цивільно-правова відповідальність

це примусовий захід майнового характеру, що забезпечує відновлення порушених цивільних прав та інтересів і зумовлює негативні наслідки для правопорушника з метою його виховання і стимулювання до належної поведінки

Ознаки цивільно-правової відповідальності

1. ЦПВ — це відповідальність однієї сторони — боржника перед іншою — кредитором і лише в окремих випадках — перед державою.
2. ЦПВ настає за невиконання або за неналежне виконання цивільно-правових обов’язків, а також у випадках заподіяння шкоди іншій особі.
3. ЦПВ має на меті відновлення порушених майнових прав кредитора, а тому вона є майновою відповідальністю.
4. ЦПВ має компенсаційний характер, тобто розмір відшкодування визначається розміром спричинених збитків.
5. ЦПВ настає лише за таке порушення, яке спричинило шкоду.
6. ЦПВ є повною, тобто компенсується як реальні збитки (витрати, понесені кредитором, втрата чи зменшення майна), так і упущена вигода (доходи, які він не одержав, але міг би одержати у випадку, якби його право не було порушене).
7. ЦПВ заснована на презумпції винуватості особи, тобто доводити, що шкода настала не з його вини, повинен сам правопорушник.
8. ЦПВ у випадках, встановлених законом, може наставати без вини відповідача: у разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, джерелом підвищеної екологічної небезпеки, у разі заподіяння шкоди громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду

Підстави цивільно-правової відповідальності

1. Це наявність протиправного діяння, тобто невиконання чи неналежного виконання цивільно-правових обов’язків або заподіяння шкоди іншій особі.
2. Це наявність шкоди або збитків.
3. Це наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою, що настала.
4. Це наявність вини правопорушника у формі умислу або необережності.
5. Це рішення уповноваженого органу про притягнення конкретної особи до цієї відповідальності

Види класифікації ЦПВ

Види ЦПВ та їхня характеристика

Залежно від обсягу відшкодування спричинених збитків розрізняють

повну ЦПВ, яка означає, що обсяг відповідальності повинен відповідати обсягу завданих збитків чи шкоди, тобто боржник повинен повністю відшкодувати завдані кредиторові збитки (втрати, зроблені кредитором, втрату та пошкодження його майна, а також не отримані ним доходи)

обмежену ЦПВ, що означає відступ від принципу повного відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань, але лише у випадках, прямо передбачених законом

Залежно від того, чим ЦПВ передбачена, розрізняють

договірну ЦПВ, яка означає, що вона передбачена умовами договору і настає за невиконання або неналежне виконання його умов

позадоговірну ЦПВ, яка означає, що вона випливає із закону як наслідок заподіяння шкоди однією особою іншій

Залежно від кількості зобов’язаних осіб у цивільному правовідношенню розрізняють

дольову (часткову) ЦПВ, яка означає, що кожний із боржників відповідає перед кредитором у межах тієї долі (частки), яка визначена законом або договором

солідарну ЦПВ, яка характеризується тим, що в разі її застосування, кредитор вправі притягнути до відповідальності як усіх боржників, так і кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу

субсидіарну ЦПВ, яка передбачає наявність боржника і третьої особи, яка покриває його борги і виникає, як правило, тоді, коли боржник (він основний) не в змозі самостійно покрити заподіяні збитки, а тому у відсутній частині ці збитки покриває додатковий (субсидіарний) боржник

Залежно від пропорційності ступеня вини виділяють

змішану ЦПВ, яка виникає при завдаванні шкоди з вини обох сторін (боржника і кредитора) і визначається пропорційно ступенем вини кожної зі сторін

Відповідальність у порядку регресу

має місце тоді, коли особа понесла відповідальність перед потерпілим з вини третьої особи і внаслідок цього вона вправі вимагати від цієї третьої особи відшкодування завданих їй збитків повністю або у певній частині

Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою

1

Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою

2

Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за мало<